Юлія Висицька. Святогір’я – душа Донеччини

Дорогі друзі, ви коли-небудь бували  у Святогір’ї? Як же мені розповісти про свій рідний край, які знайти слова, щоб у Вас виникло бажання побувати в нас у гостях? А вже на місці, я впевнена, побачене не залишить вас байдужими, і Святі гори назавжди залишаться у ваших серцях. Недарма  кажуть, що краще один раз побачити…Тож  давайте здійснимо віртуальну екскурсію стежками мого рідного краю – ласкаво запрошую!
Влаштовуйтеся зручніше, подорож розпочинається. Ми знаходимось у наймальовничішому куточку Донбасу, у Святогірську. Перш за все я хочу показати вам місця, де рукою вправного ювеліра – Природи – створені чарівні шедеври унікальних дубових гаїв, намиста соснових масивів, що витончено переплітаються з довгими смужками білого золота беріз та вкрапленнями вільхового лісу. Подивіться, як витончено все це обвито блакитною емаллю Сіверського Дінця, що поєднує всі коштовності нашого краю в справжній, безцінний шедевр.

Світлі води Дінця, оспівані ще в «Слові о полку Ігоревім», зберігають в собі багато таємниць. Береги цієї живописної річки були заселенiще в давнi часи. Навіть не віриться, що саме тут жили скiфи, сармати, сiверяни, половцi… Перед вами – величний Сіверський Донець з  його срiбними берегами, теплими туманами i зеленими гаями. Це воiстину дивовижна i самобутня річка, справжній блакитний скарб Донбасу.
Давайте завітаємо на човникову станцію, візьмемо напрокат чудового човника і попливемо …Зверніть увагу, ліворуч  знаходяться  унікальні творіння природи – крейдянi гори. Далі ви побачите поєднання лiсостепу, бiлих пагорбів, рiчкового заплаву та рівнини, що утворюють чарiвнi пейзажi. Мабуть, тепер ви розумієте, чому Святогір'я називають зеленою перлиною Донбасу…
              А зараз я пропоную вам ознайомитися з іншими  найдивовижнішими місцями нашого краю. Тут знаходиться сьомий  в Україні  національний природний парк «Святі гори», де на площі 40,5 тисяч гектар зосереджено багато унікальних, рідкісних і реліктових рослин. Давайте придбаємо на згадку про нашу подорож чудовий буклет про Святі гори! Дивовижно, наскільки цікава та різноманітна фауна парку! Серед диких мешканців національного природного парку «Святі гори» 69 видів занесені до Червоної книги України  і  12 – до Європейського Червоного списку.
           Щоб ознайомитися з красотами природного парку, ми пройдемо з вами  екологічними стежками «Лісове намисто», «Дубовий гай», екотуристичним маршрутом  від Маяцьких дібров до Святих гір та дізнаємося багато цікавого про «Донецьку Швейцарію», як називають Святогір'я. Зараз ми побачимо
600-річний дуб та легендарне Бездонне озеро…Ой, а що це за руда красуня махнула своїм пушистим хвостиком? Це білочка, їх тут дуже багато, і вони зовсім ручні, кожен, хто має  горішки або насіння, може нагодувати лісових красунь прямо з руки.
Відчуваєте, як  розкривається, спiває  щиро й вiльно тут душа? А ось і пояснення цьому душевному піднесенню крізь густу зелень лісів проростають маківки церков, із кряжу величаво встає білий велетень – крейдяна скеля з п’ятьма конусами. Це комплекс Святогірської Свято-Успенської Лаври. Її величний стародавній вигляд  втілює духовність Донецького краю.
  Святогір’я – століттями намолена земля. Перші монахи тут заселилися ще в XIV-XV столітті, оскільки заховані в глухих лісах крейдяні гори були досить вдалим місцем для усамітнення. Божі люди копали м’яку породу, і, уявіть собі,  за століття печери простяглися на сотні метрів.

     
Історія Святих гір є напрочуд довгою, повною злетів і падінь. Найсильніший розквіт за історію монастиря припадав на середину 19 століття, духовною квіткою сходу України він є й сьогодні. У 2004-му році йому було надано статус лаври. На честь цієї визначної події при вході до Святогірської Свято-Успенської  лаври був встановлений пам’ятний знак, мармурову скульптуру Святогірської Богородиці, що зустрічає численних прочан та туристів.
  На території лаври  нам одразу ж впадає в око споруда історичного музею Святогірського історико-архітектурного заповідника.Тож давайте розпочнемо нашу екскурсію саме з музею. У першій залі нашій увазі представлені  експонати, що розповідають про поселення, побут та поховання людей, які жили на цій території в доісторичні часи. Це первісні знаряддя праці, зброя, посуд, прикраси.
У центральній частині експозиції в курганних похованнях відображено духовне життя мешканців цього краю доби міді-бронзи. Зверніть увагу на окремі знахідки зброї, побутових речей та керамічний посуд, знайдений під час археологічних досліджень Святогірського городища. Вони свідчать про перебування у Святих горах скіфів і сарматів.
Унікальними експонатами музею вважаються вироби мистецтва захід-ноєвропейського виробництва, серед яких почесне місце посідає водолій, відлитий в образі лицаря-хрестоносця з дівою. Фахівці вважають, що в ньому майстер втілив середньовічну легенду про Тристана та Ізольду. Не менш рідкісним є зразок дрібної кам'яної пластики — різна ікона XIV століття «Святий Микола та сім отроків Ефеських», знайдена на Цариному городищі у селі Маяки за 15 км від Святих Гір.
Особливо вражає в музеї діарама-макет Крейдяної скелі з печерними ходами, де відновлено первісний  вигляд монастиря. Зверніть увагу, Крейдяну скелю тут можна побачити навіть в розрізі, в якому відтворено внутрішні приміщення тоді ще п’ятирівневого монастиря…
   Екскурсовод дуже цікаво розповідає про історію лаври, і у нас виникає бажання скоріш побачити все на власні очі. Ми виходимо з музею, і одразу ж чуємо звуки дзвіниці Покровської церкви. Кажуть, що їх чути за десять кілометрів. Це не дивно, адже на дзвіниці встановлено вісім дзвонів, головний з яких важить аж шість тонн!
Ми наближаємось до головного храму монастиря,Свято-Успенського собору. Це найбільш монументальна споруда лаври. Виконаний собор у російсько-візантійському стилі, за проектом архітектора Олексія Горностаєва в 1858-1868 роках. Він має п'ять куполів, покритих сусальним золотом. Над царською брамою розташована ікона Успіння Божої Матері – звідси і назва цього  собору. Увійшовши  в його таємничу тишу, де так зрозуміла велич Господа, стоїш и просиш допомоги Його. В  такі хвилини здається, що ти торкаєшся вічності…
 А зараз давайте підійдемо ближче до найбільш цікавого і стародавнього пам’ятника монастирського комплексу, Миколаївської церкви. Це шедевр українського бароко. Унікальність церкви полягає в тому, що вона вбудована в скелю, навіть вівтар був вирубаний прямо в крейдяній породі. Спочатку Миколаївська церква розташовувалася, як і іншіх рами, під землею. В кінці XVII століття відбувся обвал, і довелося робити надбудову до уцілілої печерної частини. Основним завданням для будівельників було максимально наблизити її в архітектурному плані до рельєфу  скелі, одним словом, вписати її в ландшафт. Я думаю, ви погодитесь, що їм це вдалося повною мірою – здається, що церква наче виростає із крейдяної скелі.

          На схід від Миколаївської церкви розташована Андріївська каплиця, збудована в середині XIX ст. і освячена на честь апостола Андрія Первозванного. Саме про це місце святитель Філарет сказав: «Тут так близько до неба і так далеко від землі! Якщо тут не навчишся молитися, то де?». І дійсно, тут особлива атмосфера, відчуваєш справжнє одухотворення,  хочеться молитися за своїх близьких, творити добрі справи.

А це Нижній павільйон паломників, тут починається  вхід до печер, а виходом з них служить Андріївська каплиця (Верхній павільйон паломників) на вершині скелі. Ми  теж зараз придбаємо свічечки і відвідаємо цікаву екскурсію печерним комплексом монастиря, що  зараз нараховує близько 800 метрів. На двох ярусах тут розташовані трапезні, келії, підземні храми, некрополь.
   Найбільша  печера – Олексіївська  церква створена в 1860-1861 роках. Вона займає площу  понад 100 квадратних  метрів. Усередині вона облаштована, як звичайна  церква: з вівтарем, ризницею та пономарнею. Свою назву цей храм здобув на честь свого першого настоятеля архімандрита Арсенія, мирське ім'я якого було Олексій. Його прах покоїться в печерному склепі неподалік від Олексіївської церкви.  На території Святогірського монастиря також збереглася  давня підземна церква Антонія і Феодосія, при якій у XIX столітті була влаштована усипальниця князів  Голіциних.
Давайте оглянемо приміщення підземної церкви Іоанна Предтечі, що первісно служило за трапезну. У центрі знаходиться масивний крейдяний стовп, на якому за легендою, явилась чудотворна ікона Святого Миколая. Відтоді це місце вабить богомольців. Вірянам рекомендується доторкнутися до невеличкої ніші та намастити собі чоло крейдою. У путівнику написано, що торкання до крейдяного стовпа допомагає при зубному болю. Давайте зробимо цю процедуру й ми.
        Навіть не віриться, що ми здолали цей складний лабіринт печер, якими пересічена вся величезна крейдяна гора. Зараз ми знаходимось на самісінькій вершині, з якої відкривається дивовижна далечінь: химерні пагорби, покриті віковими дубами, ясенями, липами, срібляста стрічка Сіверського Дінця…

Давайте  підійдемо ближче  до справжньої  пам’ятки  дерев’яного зодчества - святського скита  з дерев’яним храмом, що був збудований на честь всіх святих нашої землі.
Спускатися з гори ми будемо стежкою, що в’ється серпантином аж до Нижнього павільйону. Екскурсовод розповідає нам найбільш цікаві моменти з історії Святогірського історико-архітектурного заповідника, і ми виходимо до монастирського пташника.
Доволі помилувавшись рідкісними голубами, фазанами, павичами, ми прямуємо до виходу, де знаходиться іконна лавка. Тут можна придбати духовну літературу та ікони, а також все необхідне для церковних обрядів.
Мабуть, кожен, хто опинився на цій благословенній землі, відчуває її особливу атмосферу, здобуває душевний спокій. Неначе наповнюєшся теплим світлом, чистотою, духовною силою, вірою, надією. Тут, у Святогір’ї, відчуваєш гармонію з собою, зі світом та Всесвітом… Можливо, хоча б певною мірою, щось подібне відчули й ви. Якщо це так, значить, моя мета досягнута.
На цьому наша віртуальна екскурсія закінчується,  але я не прощаюся  і щиро запрошую вас відвідати  мій рідний Святогірськ, що завжди відкритий для гостей.

Джерела, з яких було взято фотографії:
http://www.nice-places.com/articles/ukraine/donbass/244.htm#photos
http://wikimapia.org/14924540/ru/Национальный-природный-парк-«Святые-горы»-часть 1
https://uk.wikipedia.org/wiki/Святогірська_лавра

Висицька Юлія, 

загальноосвітня школа 

І-ІІІ ступенів №1, 

м. Слов’янск

Донецька область