Передмова.
Мені випалала честь народитися у місті таємниць, байок, класиків та небачених контрастів - Києві. Знаєте, я змалечку не розуміла киян, які не люблять своє місто. Хіба можна не закохатися у величні схили Дніпра, у дивні дворики Подолу, у звивисті провулки та й у теплоту свого міста? Якщо Ви відповіли на це питання «так» - це ненормально. Тоді вас складно назвати киянином.
Ви можете сказати, що Київ нецікавий, нудний і взагалі безперспективне місто. Києву 1533 роки, у ньому знаходиться один з чотирьох у світі унікальних монастирних комплексів, найглибша станція метро у світі, але це так, до слова.
Якщо ж Ви подумали і зрозуміли, що зовсім не знаєте рідне місто, читайте далі. І звісно, вітаю туристів!
Місто прокидається. У нові міста я обожнюю приїздити вранці. Дивитися за тим, як окремі шматочки міста прокидаються. Приїджати до Києва теж потрібно зранку, чим раніше, тим краще. Як зустрічають початок дня на Троєщині? А на Печерську? Де день починається з запашного американо, а де з шурхоту двірничої мітли? Навіть мені, киянці, завжди дуже цікаво дивитися за тим, як люди починають свій ранок. Особисто мій, зазвичай, починається з напханої маршрутки, заторів на вулиці, яку нарешті ремонтують (щоправда, вони поки стали більшими) і економних студентів Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. А у вихідні вони різні. Іноді виходиш на пусті вулиці, а іноді таке враження, що на екскурсію приїхала половина Шанхаю. Намагайтеся побачити якнайбільше ранків, атмосфера міста тоді є найбільш природньою.
Стереотипи, такі стереотипи.
Більшість киян почали розуміти, що крилатий вислів “Жизнь дала трещину, еду на Троещину” вже не такий актуальний. Центральні райони не менш небезпечні за спальні. І Перші, і Другі Теремки не край світу. Якщо ресторан виглядає дорого - це не свідчить про його кухню та персонал. Далеко не всі кияни ходят у Chanel і з “яблуками”. Як на мене, Хрещатик не така вже й цікава вулиця і особливого сенсу бігти туди я не бачу. Кияни - зовсім не жорстокі і безжальні. Так, вони не будуть як італійці тільки познайомившись з Вами кликати на весілля, але знайти собі співрозмовника серед киян доволі просто. Просто не бійтеся, принаймні Вас точно не з’їдять) Навіть навпаки, посміхнуться і з задоволенням обговорять з вами все, від передвиборчої кампанії нового мера до пологів доньки тьоті Мані з Боярки. Ламайте стереотипи і побачите зовсім інше місто.
*Автор згадав тему*
Взагалі дуже складно радити куди піти і що подивитися, бо кожний має свої вподобання та й погляди киян і туристів кардинально різняться. Спробую розповісти основне і трохи більше.
Києво-Печерська Лавра.
Створена 1051 року, як печерний монастир ченцем Антонієм. Разом із Софійським Собором внесена до списку світової спадщини ЮНЕСКО. У XVI отримав статус “Лаври”- головного монастиря. У 18 столітті Печерська лавра стала головним феодалом в Україні: їй належали 160 винокурень і вітряків, близько 200 шинків, 2 кінних заводи,3 міста, 7 містечок, близько 200 сіл і хуторів, понад 70 тисяч кріпаків, 2 паперові, 11 цегляних і 6 скляних фабрик. 1918 року радянською владою Лавру було зачинено задля створення головного антирелігійного центру України. 1941 року Свято-Успенський собор було підірвано. Під час окупації Києва монастир було відкрито, але у 1941 році знов зачинено. Працювати знову Лавра як монастир почала лиш 1988 року. Зараз на території діють музейні комплекси, Ближні та Дальні печери, декілька музеїв та оглядовий майданчик.
Андріївська церква
Одне з моїх улюблених місць у Києві. Невелика, але дуже затишна, з чудовим інтер’єром, у мальовничому місці. Була побудована у 1762 за проектом архітектора Бартолемео Растреллі в пам’ять відвідин Києва Єлизавети Петрівни. Оздоблення церкви витримано у стилі бароко. Варто сказати, що Андріївська - єдина київська церка, що не має дзвіниці. На превеликий жаль стан церкви погіршується з кожним роком: пагроб, на якому вона стоїть руйнується, а навколишні новобудови негативно впливають на саму будову - тріщини стають все більшими, а фундамент все слабкішим.
Софійський собор.
Архітектурна пам’ятка 11 століття, одна з небагатьох уцілілих споруд часів Київської Русі. На території храму було споруджено першу бібліотеку. Версії щодо засновника собору існують різні. Більшість людей схильна до того, що монастир заснував Ярослав Мудрий, але останнім часом поширюється версія про те, що комплекс заснував князь Володимир. Інтер'єр Софії відтворює середньовічну модель Всесвіту, зовнішній вигляд — образ Граду Божого — Небесного Єрусалима. Саме цю споруду вчені називають найстарішою у Києві. Київський Софійський собор був однією з найбільших будівель свого часу. Загальна ширина храму — 54,6 м, довжина — 41,7 м, висота до зеніту центральної бані — 28,6 м. Собор має 5 нав, завершених на сході апсидами. Увінчаний 13 верхами з банями, покритими свинцевими листами, що утворюють ступінчастий пірамідальний силует, оточений з трьох боків двома рядами відкритих галерей, з яких внутрішній має два яруси. Довгий час вважали, що галереї прибудовані до собору пізніше; дослідження останнього часу довели, що вони пов'язані єдиним задумом, виникли водночас. Хрестильня, вбудована у західну галерею, належить до середини XII ст.
Маленькі, але миленькі пам’ятники.
Їжачок у тумані.
Знаходиться на перетині вулиць Золотоворітської, Рейтарської та Георгіївського провулка. Створений відомим київським архітектором Костянтином Скретуцьким на честь головного героя мультфільму “Їжачок у тумані”. Тварина сидить на пеньку, замість голок в нього шурупи, а самого їжака вирізали зі старого дерева. До речі, насправді пам’ятник називається “Лошадка”.
Кіт біля ресторану.
Кіт Пантелеймон. Бронзовий Пантелеймон (або ж Пантегрюель, Пантюша) стоїть на постаменті напроти Золотих Воріт. За часи існування пам’ятники виникло дуже багато міських легенд. Найвідоміша з них розповідає, що ніби напроти цього місця колись був ресторан (до речі, і зараз там є кафе) де Пантюша жив. Якось там спалахнула пожежа, кіт першим відчув запах диму і покликав власника. Завдяки цьому всіх вдалося врятувати, а от сама тварина загинула. Тому хазяїн закладу вирішив закарбувати в пам’яті людей героїчного котика. Правда це чи ні, нам залишається тільки здогадуватися.
Кирило, Карлуша і Корбін.
У самісінькому центрі міста зберігся невеликий дворик з двоповерховими будинками, відгодованими котами і великої чорної кліткою. Там уже п'ятнадцять років живуть троє круків, у яких навіть є імена - Корбін, Карлуша і Кирило. Не можна сказати, що місцеві жителі їх люблять - ворони навчилися імітувати звуки автомобільної сигналізації, тож тепер часто набридають ними. Проте, місцеві все одно доглядають за ними і годують. Яким чином троє величезних круків тут з'явилися - ніхто не знає, а сусіди з навколишніх будинків самі складають легенди про їх появу. За їхніми розповідями, ворони люблять пиво і часто кидаються на котів, якщо ті підходять близько до клітки.
Гадаю, на цей момент історії буде достатньо, аби не втомити Вас. Самостійно раджу почитати про не менш цікаві пам’ятки: Володимирський Собор, Оперний театр імені Тараса Шевченка, Маріїнський палац, Шоколадний будинок, Київський Національний Університет імені Тараса Шевченка, Золоті Ворота. Дізнатися про історію вулиць: Андріївський узвіз, Петрівська, Верхній та Нижній Вал, Володимирську. А найголовніше - просто гуляйте містом - це незрівнянно. Особливо - Поділ. Особисто мій найулюленіший район, з його колоритними двориками, маленькими провулками, старовинними будиночками й чарівною атмосферою. Отже, з задоволенням чекаю на вас.
Примітки.
Проїзд у київських маршрутках коштує від трьох до шести гривень, у електричці та метро-чотири, трамваях, автобусах, тролейбусах- три.
Вхідний квиток до національного заповіднику Києво-Печерська Лавра коштує 20 гривень для дорослого.
Дякую за увагу!
нам сподобалася розповідь.навіть дужу!скільки всього цікавого ми не знали про столицю....ілона та паша котовщик
ОтветитьУдалить