Єлизавета Логвінчук. Мандрівка Чернігівщиною

На початку весни я у складі групи клубу мандрівників "Турист" їздила у Чернігівську область. Мандрівка тривала три дні. Я поїхала у цю мандрівку тому що я дуже люблю подорожувати і дізнаватися нове, відкривати для себе нові місця. Їздили ми на машині, було досить зручно. Я думаю, що подорожувати в авто комфортніше, ніж в громадському транспорті, так як ти їдеш з знайомими тобі людьми, з якими ти можеш поговорити, з якими тобі не буде сумно. а ще можна за доволі короткий термін побачити значно більше цікавих місць.

Перший день припідносив нам не дуже хорошу погоду, але це не змінило нашого хорошого настрою. І перший наш пункт село Калитянське -- музей Миклухо - Маклая.

Микола Миклухо - Маклай  --це відомий мандрівник, антрополог, етнограф, географ; дослідник народів Південно-Східної Азії, Австралії й Океанії; автор близько 160 наукових праць; українського походження з козацького роду Миклух. Був підданим Російської імперії, але майже все своє свідоме життя провів поза її межами, де й зробив свої знакові дослідження та відкриття. 

Шкода що нам не змогли провести екскурсію в музеї, але ми й самі змогли роздивитися ті експонати, які привертали нашу увагу. Мені наприклад сподобалась частина корабля зі штурвалом, яка стояла у другому залі, ще сподобались портрети людей з різних племен, яких він малював. Зараз проходить реконструкція музею і через це графіку і цін немає, але там дуже цікаво. Нас впустили в музей безкоштовно. На сайті був номер 093-674-25-45 цей телефон було вказано як телефон музею Маклая. Шукати музей потрібно в кінці села на автостанції. Чекаю не дочекаюсь, коли там можна буде послухати екскурсію і дізнатися більше про Миклухо - Маклая. 

Наступний наш пункт -- Козелець. У Козельці ми шукали "Покорщину" – так називають садибу Дараганів (полковника Юхима Дарагана і Віри Розумовської), середини 18 ст., в який певний час проживала мати останнього гетьмана України -- Кирила Розумовського Наталія. Існує принаймні дві версії виникнення назви Покорщина. Але сама вірогідніша версія наведена у книзі “Забутою Україною”* в розділі “Кобилецькі дива”: "дочка Петра I -- Єлизавета Петрівна таємно вийшла заміж за людину, що увійшла до історії як граф Олексій Розумовський, але тоді він був сином звичайної шинкарки Наталії Розумихи, яка чекала на ґанку біля свого будинку закінчення церемонії. Чого вона чекала? За давньою традицією, невістка після вінчання повинна “підкоритися” матері свого чоловіка. З вікон хат підглядали сусіди, всі хотіли побачити чи покориться царська дочка простій шинкарці! І вона поклонилася. З тих пір те місце так і називається "Покорщина". Зі всієї садиби збереглися будинок та кам'яна господарська будівля.

 Нажаль, садиба в жахливому стані, і хоча це пам'ятка -- нею ніхто не опікується, вона закинута, ще й наші люди уміють все зіпсувати -- там дуже брудно.

Козелець - козацьке містечко, де проживала козацька старшина і де Тарас Шевченко замальовував історичні пам'ятки, яких в містечку залишилось немало і більшість з них 18 століття. Найвідоміша пам'ятка — Успенський собор, в якому знаходиться 27 метровий іконостас створений за ескізом архітектора Бартоломео Растреллі. Він прикрашений дуже гарними та делікатними візерунками. 

Далі ми пішли у козелецький музей ткацтва. Світлана - екскурсовод музею ткацтва, вона також водить екскурсії містечком та в Успенському соборі. Її телефон 063-408-78-15, з нею можна домовитись про екскурсію. Музей знаходиться знаходиться на вул. Комсомольська, 28., та цікаво, що він розташований в церкві. 

В музеї ми дізналися про особливості ткацтва на Чернігівщині, дізналися чим відрізняються місцеві рушники від інших, побачили старовинні речі побуту - скрині, праски, ткацькі верстати. Далі погуляли по місту. 

Я вважаю, що екскурсію варто брати, якщо без екскурсовода, тоді ми хоча й побачимо архітектуру, але історичні факти ми дізнатися не зможемо. 

Ще одним пунктом на сьогодні було містечко, що виникло ще в часи Давньої Русі -- Ніжин. Туди ми потрапили о 16.00 і відразу відправились в музей "Поштова станція". Вхідний квиток коштував 3 грн. Унікальність цього музею полягає в тому, що він знаходиться справді в старовинній поштовій станції і там навіть зберегли інтер'єр кімнати для відпочинку подорожуючих, адже раніше пошта не тільки перевозила листи та посилки, але й пасажирів. 

Екскурсовод музею провела нам екскурсію містом, яке відоме своїми давніми храмами, а також тим, що тут Ніжин -- торгове містечко, в якому проживали люди різних національностей -- евреї, вірмени, болгари, а найбільше було греків, які й привезли сюди та почали вирощувати ті самі відомі на всю Україну ніжинські огірочки, які неодмінно варто скуштувати будучи тут. Що і ми і зробили відразу після екскурсії -- придбали баночку огірочків собі до вечері.

  На ніч ми зупинилися в готелі "Ніжин", який знаходиться фактично на центральній площі міста, по вул. Батюка, 1. 

Я жила в чотиримісному з дівчатами, ще ми знімали тримісний і двомісний номера. Я раджу цей готель, так як номера були просторі, було чисто і в кімнаті, і в ванній кімнаті, яка знаходиться на поверсі. Вартість житла для нашої групи в середньому обійшлася в 105 грн з людини.

Другий день почався з 9 ранку. Поснідавши та зробивши свої справи, ми вийшли з готелю. Хотілося оглянути ще вдень Ніжин, оскільки ми приїхали до нього ввечері. 

Ніжин пов'язаний з ім'ям відомого письменника Миколи Гоголя, тому ми вирішили оглянути місця, де він бував, а саме будівлю ліцею князя Безбородька, де навчався письменник, а також церкву, в якій М. Гоголь почув історію, що лягла в основу його твору "Вій".  В місті її називають Василівською. 

В Ніжинському державному педагогічному університеті є музей Миколи Гоголя, але нажаль, нам не вдалося туди потрапити, оскільки про це потрібно домовлятися заздалегідь.

Об 11.30 ми вирушили в Крути - до меморіалу та музею пам'яті героїв Крут, що створений у вигляді залізничної станції початку 20 століття.  У старовинних вагончиках зараз проходять екскурсії та виставки. У першому вагончику була виставка посвячена війні на сході. Далі ми пройшли у інший вагончик, де розповідали про бій під Крутами. Там був вагон-душова, у якому солдати позбувалися від вош, була форма, багато фото. 

Адреса музею: Чернігівська обл., Борзнянський р-н, Печівська сільська рада, с. Пам’ятне, вул. Героїв Крут, 38. Контактні телефони: Олексій Вікторович Данилевський (завідувач філії): 067-258-79-71; Наталія Олексіївна Примушко (науковий співробітник): 097-285-26-57. Білет коштує 2 грн. 

Коли ми вийшли з останнього вагону, то побачили паровоз, на якого можна було залізти. Ми як мавпочки залізли на нього і сиділи там десь 15 хв, поки не набридло.

Поряд з музеєм є чудове місце для обіду -- лавочки та столики. Ми злізли, поїли і поїхали далі -- до Чернігова.

По дорозі до Чернігова всі спали, а я слухала музику. 

Зупинитися в Чернігові на ночівлю ми запланували в Центрі дитячого туризму та краєзнавства по вулиці Нахимова 3., він розташований фактично в центрі міста, і вартість ночівлі становить 45 грн з людини. Кімнати в центрі великі -- розраховані на 8-10 чоловік. Душ та туалет на поверсі.

Оскільки ми приїхали пізно і трохи втомлені, вирішили просто прогулятися центром міста та посидіти в кав'ярні. Гуляючи проспектом Миру ми натрапили на чудове фаєр-шоу, яке тривало більше години, а після його закінчення пішли у "Вареничну" -- це відомий у місті заклад, де подають справді смачні вареники.

  Поряд з цим закладом, є й інші -- досить цікаві, наприклад кав'ярня "Smoll", в якій роблять динне лате та продають печиво з Coca-Cola.

День третій. Сьогодні ми ввечері їдемо в Київ, але перед цим на нас чекає екскурсія Черніговом!

Чернігів, як і Київ, давньоруське місто, в якому збереглося 5 пам'яток архітектури збудованих до 1240 року, а усього їх в Україні 19. Під час екскурсії ми побачили всі п'ять - Успенський собор, Спасо-Преображенський собор, П'ятницьку церкву, Борисоглібський собор та Антонієві печери -- одне з чудес Украни. Як же мені хотілося до них потрапити!

Спасо-Преображенський собор

Деякі з цих храмів розташовані у Дитинці або "на валах", як кажуть у Чернігові. Там знаходяться 12 гармат, звідси вікривається гарний краєвид на річку Десна. 

Під час екскурсії ми відвідали обласний краєзнавчий музей ім. В. Тарновського, де є багато цікавих експонатів з історії міста. Вартість вхідного квитка з екскурсією- 5 грн.

Побували на Болдиній горі, бачили курган Чорна могила, міський сад. Наша екскурсія тривала близько 5 годин. Її нам провела екскурсовод Тетяна Віталіївна - 093-20-700-73.

Дякую Чернігове за яскраві враження та чудово проведений час!. 

Близько 15.00 ми вирішили ще заїхати в селище Седнів, що знаходиться в 24 км на північ від Чернігова. Саме тут знаходиться дерев'яна церква, в якій знімали старий фільм "Вій" та кам'яниця Лизогубів -- маєток заможного козацького роду. Поряд з маєтком на алеї ми сховали капсулу для гравців в геокешинг. Цікаво, хто ж перший знайде нашу схованку?

   

Три дні ми провели з користю, але час повертатися до Києва. До наступної мандрівки!

Логвінчук Єлизавета, учениця 6го класу романо-германської гімназії №123, місто Київ.