Історія створення храму дуже цікава й багато в чому визначальна.
На місці, де зараз розташований храмовий ансамбль, у давнину розташувалося стародавнє поселення – Стара Самара, поблизу якого була побудована Новобогородицька фортеця. Пресвята Богородиця сама обрала й підготувала місце для храму: рівна галявина посеред хвойного лісу, неймовірні джерела з водою. Багато є чудес, пов’язаних із будівництвом храму.
Храм є братським молитовним представником скиту святої праведної Анни на святій горі Афон. Храм отримав офіційну грамоту, що підтверджує молитовне спілкування зі святогорцями. Іконостас та головні ікони храму на честь святих та праведних Богоотця Ірокима й Анни також написані митцями святої гори Афон і передані храму з благословенням афонських старців.
Не маючи можливості потрапити на святу гору, жінки можуть відвідати наш храм і преклонитися перед мощами святої праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці, покровительниці материнства й сім’ї, цілительки безпліддя. Мощі були передані зі скиту святої Анни у дар вперше, більше у світі місця для поклоніння їм немає.
Храм і весь ансамбль спроектовані у візантійському стилі. На території знаходиться декілька вражаючих святинь.
На початок будівництва храму в касі була сума всього на тисячу гривень. Це було по-справжньому всенародне будівництво. «Не нам,Господи, не нам, но імені Твоєму...», - із цих слів зі Священного письма і почалось усе. Картки із цими словами друкували і вписували в них імена людей, що жертвували на будівництво храму.
Житловий масив «Північний» - найпівнічніша точка міста Дніпропетровська. Саме тут розташований в’їзд у місто з цього боку, а також повітряний коридор, котрим підлітають до Дніпропетровська літаки. Північні, а ще Золоті, Ворота – так називають храм, де знаходиться серце комплексу – ікона Божої Матері «Іверська». Точна копія тієї, що знаходиться на Афоні. Чудодійну ікону перевезли до Дніпропетровська й хрестною ходою принесли на місце будівництва. Це було дивовижне свято.
Красивий храм зі світлими стінами і блакитним куполом схожий на птаха, що розпростав свої крила. Із часів жовтневої революції, коли протягом 70-ти років влада не будувала, а навпаки, руйнувала храми, це був перший храм, збудований у Дніпропетровську. Багато храмів відкривалося в 90-ті роки, але на основі пристосованих приміщень. А цей виріс від фундаменту до купола за рекордно короткий термін – за вісім місяців. І зразу почалося будівництво головного, великого храму.
Не можна не сказати й про чудотворне джерело, що з’явилося поблизу храму, що будувався, завдяки молитвам настоятелів і прихожан. Для замісу будівельного розчину потрібна була вода. Возити її далеко, а навкруги лише суха земля. І раптом джерело.....
До речі, при дослідженні води виявилося, що вона настільки багата мінералами й іншими корисними речовинами, що її можна вважати цілющою. Джерело вирішили поглибити, розширити, на його місці зробили артезіанський колодязь. За спостереженнями не тільки місцевих жителів, але й паломників, вода, випита з молитвою, має здатність зцілювати багато хвороб.
Купіль – особливе місце, збудоване в північній частині комплексу. За легендами, перш ніж зайти до храму, потрібно омитися в купелі й змити з себе не тільки дорожню пилюку, а й бруд гріха. І сьогодні можна в символічній білій сорочці спуститися сходами чаші-купелі, котра наповнюється водою, що стікає із великого, семиметрової висоти, Поклінного хреста.
Основа джерела викладена с каменю. Це не звичайні камені. Відомо, що на каменях, котрими гонителі християнства побивали першомученика Стефана, залишилися бризки його крові. Ці плями так і не зникли, а навіки закарбувалися. Декілька таких каменів привезли отцю Миколаю (настоятелю храму), щоб покласти в основу чаші. Там лежать також камені зі святої гори Афон, з Єрусалима, Голгофи, Віфлієма, святої Почаївської Лаври.
Давно вже на місці колишнього будівництва виріс цілий комплекс. Великий храм ледве вміщує тисячі людей, що приходять і приїжджають сюди на богослужіння. Просторий двір храмового комплексу вражає красою й гармонією. Величний храмовий комплекс унікальний за задумом й архітектурою. Територію прикрашають клумби, альпінарії, екзотичні рослини, навесні цвітуть магнолії. Декоративний світло-музикальний фонтан оточений чотирма каплицями на честь святих Віри, Надії, Любові й Софії.
Над воротами храму здіймається Архангел Михаїл – поборник Слави Божої. У східній частині комплексу – споруда з двома баштами, на них будуть стояти фігури Архангела Уриїла, вогню і світу Божого.
Що не візьми, тут все унікальне й неповторне, як і саме християнське життя. Наприклад, казкове місто, що знаходиться в сосновому бору, ідея створення якого належить православному братству «Острів надії», ядро якого складають прихожани храму,активні учасники будівництва. Дитяче містечко отримало назву «Квіткове місто» на честь улюблених героїв книги про Незнайка. Місто вийшло навіть густонаселеним. Окрім самого будинку Незнайка і будиночка Синьоглазки на майданчику є будинок Знайка, де можна складати кубики й рахувати на рахівницях. У центрі містечка – велика клумба з ромашкою, з якої лунають казки про Незнайка й дитячі пісні.
Щороку в храмі дуже яскраво й незвичайно святкують Різдво Христове. Цього свята з нетерпінням чекають тисячі дніпропетровців. Воно стало особливою подією для дітей і дорослих. У Різдвяний вечір після богослужіння всі збираються біля храму, спілкуються, слухають проповідь священника, беруть участь у конкурсах і вікторинах, отримують подарунки, пригощаються ароматним солодким чаєм, звареним на цілющих травах. І з нетерпінням очікують кульмінації свята – феєрверку. Він символізує сходження Різдвяної зірки, котра всім надіслала баженну звістку про народження Христа.
Одна з найбільших святинь у храмі – написана близько двохсот років тому на Афонській горі Ікона Божої Матері «Іверська». Окрім ікони з Афону, у храмі також є точна копія Афонської – велика храмова ікона Божої Матері. Обидві ікони зустрілися на хресній ході 25 лютого 1998 року.
Храм на честь святих Іокима й Анни виконаний у Візантійському стилі. Так прикрашали церковні споруди з часів святорівноапостольного князя Володимира – хрестителя Русі. Вівтар та Іконостас з оніксу медового кольору здаються теплими, живими, сяючими. Це тому, що напівкоштовний камінь онікс має здатність поглинати й відбивати світло. Опис оніксу зустрічається вже в Старому Завіті, де його називають каменем царів
Але не тільки облицьовані мармуром колони й позолочені склепіння ваблять сюди вірян. Яким би продуманим і розкішним не було храмове вбрання, немає нічого багатшого за благодать. Храм якось особливо впливає на душу, викликає молитовний настрій.Про значення храму в сучасному житті й зокрема у житті житлового масиву «Північний» ми запитали в настоятеля Іверського храму отця Миколая.
«Храм займає три аспекти в житті людей: по-перше, це дуже красиве й незвичайне місце,що стало пам’яткою не тільки житлового масиву, а й області. Храм несе культурну – це краса, архітектура, ландшафт і чудовий парк. По-друге, це духовний аспект. Це достатньо сильний православний інститут, що працює не лише в місті, а вже далеко за його межами. І це знову ж таки місія храму: ми проповідуємо, ми несемо ідеали християнського життя. А вони, у свою чергу, пов’язані з вірою, надією, любов’ю. По-третє, не менш важливе – соціальне служіння храму. Це проведення заходів для дітей, це об’єднання жителів району, міста у великі релігійні свята: Різдво, Богоявлення, Хрещення, Великдень. Говорячи про соціальну службу, варто зазначити що храм протягом багатьох років займався благодійністю. Ми проводимо активну підтримку товариства ветеранів, товариства Червоного Хреста».
- Люди ходять до храму тому що це цікаво, масово, красиво, чи все-таки це пов’язано з відродженням духовності?
«Є люди, що вважають наш храм модним, престижним. Але для більшості це відбувається тому, що ми спілкуємося з людьми, даємо духовні настанови і це призводить до духовних змін у людині, зокрема й до відновлення духовності. Чи є зміни у духовному відродженні? Звісно,ще кілька років тому я починав службу самотужки, потім я взяв одного священика, потім ще одного, і зараз нас у храмі четверо. Зараз ми відправили восьмеро людей на навчання до духовних інститутів, це говорить про те, що люди потребують змін від зовнішнього до внутрішнього. Тобто люди спочатку прийшли подивились на зовнішню красу й вирішили зайти до храму, де їм сподобались піснеспіви, інтер’єр, їх зачарувало побачене, потім вони послухали, про що говорять у храмі, і так сталося, що говорять не про гроші, не про престиж, а про духовне...»
Під час розмови отець Миколай розповів, що планується ще розбудова храму, а те, що ми бачимо, - це лише чверть запланованого. На території храму дуже красиво й чисто, і є мета, не мрія, а мета, щоб житовий масив «Північний» був у такому стані.
Матеріальну підтримку будівництву й оздобленню храму здійснюють не тільки багаті люди, але й ті, хто хоче допомогти. Є такі, хто купує собі дорогі оселі, машини й витрачає купу грошей на різні друбниці, при цьому не приділяючи уваги духовному життю, а інші люди, навіть не дуже забезпечені, вкладають гроші в розбудову храмів і разом з тим беруть участь у відновленні духовності нації.
Цим людям Господь дав талант, дав можливість творити добрі справи. Ці люди – християни, що дотримуються постів, ведуть достатньо помірний спосіб життя й дійсно вірують. Таких людей мало, але все ж таки є. Вони приходять до церкви, приводять своїх дітей, онуків, друзів. Намагаються підтримати християнство, відродити українську культуру.
Із цим погоджуються й жителі житлового масиву «Північний» щодо значення та ролі Іверського храму. Такі думки ми чули від багатьох мешканців нашого мікрорайону, що вже не уявляють його без цього храму.
Храм зараз має велике культурне та духовне значення. У молоді з’явилося місце, де можна культурно відпочити, а для вірян це – духовний центр.
ЗАПРОШУЄМО ВСІХ НЕБАЙДУЖИХ ДО НАШОГО ІВЕРСЬКОГО ХРАМУ!!!!!
Робота
учениці КЗО «СЗШ№39»ДМР
Романенко Аліни Андріївни
м. Дніпропетровськ
Комментариев нет:
Отправить комментарий