Ксенія Кутова. Моє село – моє життя і доля. Розсошенці та Горбанівка

Туристсько-краєзнавчий екскурсійний маршрут

Чи є ще десь на землі такий чарівний край, де тихі ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяному ставку вмивають свої довгі коси верби, де навесні під шатами дубів яскравіє килим первоцвітів, де на схилі, зігрітому сонцем, дивляться на тебе трави.

Здається, що немає на землі кращого місця, ніж наше мальовниче село Розсошенці, що оповите голубими плесами ставків та зеленим смарагдом лісів, квітучими садами та яскравими луками. Тож ми пропонуємо туристсько-краєзнавчий екскурсійний маршрут «Моє село – моє життя і доля!», який включає цікаві історико-культурні та природні об’єкти села Розсошенці та села Горбанівка. І закликаємо всіх пам’ятати, що благословенна рідна земля не дісталася нам у спадок від батьків – ми взяли її в борг від нащадків! Тож святий обов’язок нашого покоління зберегти сучасні природні скарби, примножувати багатства рідного краю та пам’ятати його історію, щоб передати її своїм дітям та внукам.

     

Актуальність нашого маршруту полягає у розвитку туризму в селах Розсошенці та Горбанівка, що сприяє подальшому розвитку інфраструктури села, збільшенню робочих місць та припинення відтоку молоді із сільської місцевості.

Наш маршрут «Моє село – моє життя і доля» розпочинається на зупинці №1 в селі Горбанівка поруч з криницею, де була знайдена  в 30-х роках ХVІІІ століття чудотворна Горбанівська ікона Божої Матері.

За легендою козак Горбань одного разу пішов косити траву і, раптом, коса об щось ударилась, навіть кінчик її відломився. Косар почав оглядати, щоб довідатись,  що ж то за причина і в траві він побачив образ Богоматері. Кінець коси, зачепившись за ікону, залишив подряпину на ликові Пресвятої Діви Марії. Та найбільше вразило Горбаня те, що з ока Божої Матері покотилась сльоза. Напевно, то була краплинка роси. Потроху оговтавшись, Горбань підняв пречистий образ і поніс до своєї хати. Невдовзі за сприяння козацького полковника Іллі Волковняка на місці знайдення пречистого образу був побудований храм на честь і пам’ять Різдва Пресвятої Богородиці, в якому і була поставлена ікона.

Саме так в історію життя мешканців Полтавщини увійшла на початку Х\/ІІІ століття нова релігійна святиня. Сучасне гарне оздоблення Горбанівської Чудотворної ікони Божої Матері: срібна риза з позолотою, яка виконана за кошти поміщиць Стороженкової та Летуновської, та 57 діамантами, які пожертвував полковник Онисимов.

При Церкві до наших днів дійшла книга, в якій ведуться записи про людей, що отримали, завдяки Горбанівській іконі Божої Матері, чудесні зцілення від хвороб та вносили пожертви з іменними надписами. Все це  – результат неабиякої шани чудотворного образу мирянами, що зцілились завдяки чудотворній Горбанівській іконі Божої Матері, що є заступницею і похвалою землі нашої полтавської.

Наш маршрут продовжується на зупинці №2 поруч із  Церквою Різдва Пресвятої Богородиці в селі Горбанівка. Точна дата побудови цього храму невідома, але доказом того, що у 1734 році храм вже існував, є наявність у єпархіальному архіві метричних книг, датованих цим роком. У 1818 році за дозволом єпископа Полтавського та Переяславського, стараннями священника Євтихія Павловського та козацького полковника Іллі Волковняка було зведено новий, мурований храм Різдва Пресвятої Богородиці. Неподалік від нього відкрили цілюще джерело, де була знайдена Горбанівська ікона Божої Матері. Починаючи з 1850 року, щорічно 13 липня Горбанівська ікона у супроводі багатотисячного натовпу віруючих переносилась до Полтави і залишалась в місцевому Успенському Соборі протягом 40 днів, тобто до 23 серпня, коли знову хресним ходом поверталась до Горбанівської церкви. За часів радянської влади храм – був зруйнований, а сама ікона дивом уціліла. Її врятувала ризнична, чорниця Ананія Панасенко, переховуючи у своєму домі в місті Полтаві. У 40-х роках ХХ століття Горбанівська ікона Божої Матері була перенесена до Свято-Макарівського кафедрального собору міста Полтави.  Відродження церкви розпочалось у 1994 році із зібрання громади, а у 1997 році храм розпочав свою діяльність у приміщенні, яке було виділено сільською радою, поруч із зруйнованим. З побудовою нової церкви Київського патріархату Полтавської єпархії, що була споруджена коштом благодійника Івана Матієшина й освячена 21 вересня 2013 року Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси – України Філаретом ікона Горбанівської Божої Матері повернулася до села.   

Наступна наша зупинка №3 – Баронівські ставки в селі Розсошенці

Ось ставочок невеличкий.

В нім, мов дзеркало, водичка.

Кожен скарб цей береже,

Воду чисту стереже,

На Баронівські ставки

Дружно разом залюбки

Поспішають всі охоче.

Відпочити кожен хоче!                                                 

Не залишимо й смітинки –    

Буде чистою стежинка.          

Не жбурляйте хлам у воду,

Не губіть рідну природу!

Хай дивуються усі

Неповторній цій красі!

На Баронівських ставках можна ознайомитись з чудодійним джерелом , та капличкою, а також отримати насолоду від чарівної природної рослинності. Баронівські ставки – унікальне природне місце з прекрасною зоною для відпочинку. Саме для вашого відпочинку тут побудовані бесідки, встановлені східці для більш зручного спуску до води, проводиться регулярне прибирання берегової зони.

Наш подальший шлях пролягає по землях Розсошенського лісництва, де ми на наступній зупинці №4 знайомимось з Ботанічною пам’яткою природи місцевого значення «Козацькі дуби». Крони дубів – розлогі та дещо незграбні, адже дуб намагається розвивати гілки, що отримують більше сонячного світла. У них багато ворогів серед шкідників, але могутні велети легко справляються з цією напастю. Наприклад, якщо шкідники знищують листя, то через тиждень або два з’являється молоде, що сяє яскравою зеленню.  Дуб не тільки вважається наймогутнішим деревом, а й енергетично найсильнішим. Існує повір’я, що дуби можуть спілкуватися один з одним на енергетичному рівні через величезні відстані. Тому, якщо людина зрубає дуб, а через якийсь час захоче відпочити поблизу іншого, то дерево замість позитивної енергії обдарує енергією руйнування.

               І остання наша зупинка №5 – Ботанічна пам’ятка природи місцевого значення «Зарості цибулі ведмежої». Цибуля ведмежа має й інші назви: черемша, дикий часник, чензелі, левурда. Це своєрідна рослина, що зовні дуже схожа на конвалію (коли її листя ще не розпустилося). За смаковими якостями рослина нагадує часник. Цибуля ведмежа багата на вітаміни, вона містить каротин, вітамін С, а також ефірну олію.  Її вживають в сирому, солоному та квашеному вигляді. На Кавказі сирі цибулини черемші їдять з хлібом і сіллю, а в Німеччині її додають у гарячі страви. Її використовують як протиінфекційний засіб, адже навіть запах розтертої цибулі ведмежої вбиває хвороботворні бактерії. Також вона перешкоджає накопиченню холестерину в крові, поліпшує травлення, стимулює серцеву діяльність. Рослина є добрим медоносом, бджоли інтенсивно відвідують її квіти та збирають пахучий нектар. Тож помилуватись заростями цибулі ведмежої буде не лише цікаво, а й корисно для здоров’я.

Тож запрошуємо всіх відвідати мальовничі українські села Розсошенці та Горбанівка, ознайомитись з їх історією та культурою, помилуватись краєвидами і просто відпочити на лоні природи! Ми – жителі села Розсошенці піклуємось про власне село, поважаємо і підтримуємо один одного, прагнемо бути не байдужими до проблем суспільства та вчимося разом з громадою їх вирішувати.

Автор: президент Центру дитячої дипломатії «Юність», учениця 11 класу Розсошенської гімназії, Полтавської районної ради, Полтавської області Кутова Ксенія Леонідівна